Продажі нерухомості впали, а частота виграшів квартири в лотерею виросла!

Під час піку гривне-доларового колапсу спостерігається постійне зниження попиту на нерухомість. Особливо ринок вдарив по тим українцям, які планували купувати нерухомість найближчим часом - тепер їм потрібно докласти ще кілька тисяч доларів.

У такі складні економічні часи, населення активніше шукає альтернативні можливості придбати житло, звертаючи свою увагу на незвичні для більшості методи отримання бажаної нерухомості.

Приміром, Сергій Нікідайло з Дніпропетровська бажану квартиру отримав всього за 5 гривень - саме стільки йому коштував лотерейний білет лотереї «ХТО ТАМ». Тепер він власник великої однокімнатної квартири в новому елітному житловому комплексі Києва. Більш того, в його квартирі вже зроблено ремонт. Експерти ринку нерухомості оцінюють його квартиру приблизно в 600 - 610 тисяч гривень.

Сергію Миколайовичу 62 роки, він працюючий пенсіонер, заступник директора фірми з виробництва конвеєрів. Має велику родину - дружину, дорослих сина і дочку, двох онуків.

- Я почав грати в лотереї давно, - каже Сергій Миколайович. Вигравав 5, 10 тисяч. Приємно, отримувати такі виграші, купивши білет всього за пару гривень. Завжди мріяв про великий виграш, який міг би допомогти здійснити мої мрії - допомогти дітям, онукам, забезпечити їм хороше майбутнє. Нерухомість - це завжди найвигідніша інвестиція, тому став купувати лотерейні білети «ХТО ТАМ». Виграна квартира дісталася мені всього за 5 гривень, на які я купив лотерейний білет. Ніяких передчуттів про те, що я щось виграю, у мене не було, але раптом пролунав дзвінок від організаторів, і мене запросили до Києва на розіграш квартири. На гру ми приїхали майже всією родиною - з дружиною, сином і донькою. Напередодні ми разом вирішували, який ключ вибрати, якщо мені вдасться вийти у фінал.

Пощастило - вийшов. І обраний ключ під номером 4 «спрацював» - я відкрив двері і виграв квартиру. Адреналін у цей момент був такий, що я майже нічого не бачив і не розумів. До мене на сцену вибігли рідні, обіймали, цілували. Ну, потім пішли дзвінки від родичів, знайомих, друзів. Вітали і дивувалися : «Невже це правда? Хіба таке можливо? Зараз?». Ну що я міг сказати, адже вони все бачили самі.

Поділитись:

17 лютого 2014